Науково-педагогічна діяльність

Приймав участь в обласному конкурсі молодих викладачів "Надія профтехосвіти - 2011"

Учасник секції викладачів математики ПТНЗ в Чернігівській області

Доповідь на тему: «Методи залучення учнів до пошукової діяльності»

Освіта XXI століття – це освіта для людини. Освіта – це насамперед становлення людини, знаходження самого себе, свого образу, неповторності та індивідуальності. Освітній процес має орієнтуватися на особистість учня. Першорядне завдання, яке стоїть перед учителями, – створення освіти нового типу, пошук варіантів школи майбутнього, яка базувалася б на сучасних інформаційних технологіях і могла б навчати та виховувати підростаюче покоління. Із часу становлення України як незалежної суверенної держави перед педагогом відкриваються широкі шляхи формування особистості як свідомого громадянина України. Визначною особливістю сучасності є розвиток інформаційних технологій, неперервне оновлення, ускладнення наукової інформації, вторгнення її в усі сфери життя та діяльності людини. Усе це позначилося на характері навчання школярів, на змісті навчальних програм, підручників, а також на методах навчання, які використовує сучасна школа. Пильна увага до кожного учня, всебічне вивчення його навчальних можливостей, визначення на цій основі ефективних умов розвитку зумовлюють істотні зміни в організації навчально-виховного процесу. У даний час існує декілька напрямів підвищення якості освіти, серед них: індивідуалізація процесу навчання, застосування технічних засобів навчання, розвиток міжпредметних зв'язків, включення учнів у творчу діяльність. Індивідуалізація процесу навчання в класно-урочній системі передбачає роботу вчителя одночасно з різними групами учнів. Така форма організації навчання вимагає розробки до кожного уроку завдань різних ступенів складності; використання різних методів навчання. Навчальна діяльність, спрямована на засвоєння знань, – одна з найважливіших джерел формування особистості школяра. Серед інших видів діяльності – ігрової, трудової – вона є провідною протягом усього часу навчання в школі; змінюються її мотиви, удосконалюються форми і засоби, визначається професійна спрямованість. У зв’язку з цим слід вчителю перед заняттям продумати різноманітність методів навчання та їх виклад. Відомо, що стандартне застосування методів навчання, навіть за їх ідеальної організації, швидко набридає учням. Успіху можна досягти тільки тоді, коли будеш їхнім другом, захисником, порадником, духовним наставником. Дитяча ж бо душа – це велике таїнство, яке відкривається тільки тому, хто до нього відноситься з добром, щирістю, любов’ю. Основою ефективного навчання є формування та розвиток логічного мислення, творчої та пошукової діяльності особистості учня. Здійснювати цю роботу на уроках треба засобами художнього слова, де учні дізнаються про життя і творчість видатних математиків, знайомляться з елементами цікавої математики. Одним з надійних шляхів підвищення якості й ефективності навчально-виховного процесу є організація пошукової діяльності учнів у роботі над проблемами завданнями. Пошукова діяльність – це постійне включення об’єкта мислення у нові системи зв’язків за допомогою яких розкривається незнанні раніше ознаки предметів і явищ. Основним змістом пошукової діяльності школярів є виявлення невідомого у проблемній ситуації. Спостереження переконують, що розумові дії набувають проблемного спрямування тоді, коли учні відкривають для себе нові знання, способи дій чи застосовують їх у нових життєвих або навчальних ситуаціях. Ученими доведено, що пошуковими слід вважати розумові дії, які сприяють виявленню нових: а) зв’язків між об’єктами, про які йдеться в умові задач; б) взаємовідношень між знаннями, засвоєними учнями; в) кількісних та якісних відношень між умовою задачі і набутими школярами науковими відомостями. Важливо, щоб учні систематично застосовували кожен із навчальних видів пошукових дій. Якщо в процесі цієї роботи знання лише відновлюються у пам’яті й не застосовуються в нестандартних ситуаціях, то по-перше такі задачі не проблемні; по-друге, розумові дії учнів у такому разі є суто репродуктивними, отже, не пошуковими. Творча діяльність учнів дає їм можливість глибше проникнути в суть матеріалу, що вивчається, створює умови для його засвоєння і практичного застосування здобутих знань, сприяє розвитку самостійності та пізнавальних здібностей, у результаті такої діяльності процес засвоєння є для учня процесом «відкриття» знань. До навчального процесу можна ввести такі форми пошукової діяльності учнів: а) засвоєння типу: знайдіть застосування явища, що спостерігається, знайдіть помилки у формулюванні теореми, означенні, в поясненні деяких фактів; б) задачі типу: «Передбачте». Вміння розв’язувати такі задачі є важливою особливістю пошукових здібностей; в) складання учнями задачі за даними умовами, що особливо сприяє формуванню навичок дослідницької діяльності; г) задачі на відкриття того чи іншого факту - так звані задачі-проблеми; д) виявлення різних можливих випадків під час розгляду того чи іншого питання; знаходження різних способів розв’язування проблеми; є) різні лабораторні та практичні роботи дослідницького характеру. [3] Під час проведення різних дослідницьких форм роботи важливим етапом є застосування методики, яка дозволяє розвивати мислення дітей, просторову уяву, кмітливість та винахідливість. Особлива увага приділяється таким аспектам мислення, як його логічність, комбінаторність, евристичність, здатність до аналізу та синтезу, здатність узагальнювати та конкретизувати, мислити за аналогією, бачити відмінності та закономірності, а також шукати нестандартні підходи. Головною метою своєї педагогічної діяльності я вважаю розвиток всебічно розвинутої, творчої особистості. Обдаровані діти є в кожній школі, в кожному ПТНЗ, в кожній групі без винятку і якщо вчитель вкладе свій талант в цю дитину неодмінно буде результат. Для успішного здійснення цієї мети доцільно використовувати на уроках математики метод організації самостійної пошукової роботи учнів, адже саме математика розвиває у них наполегливість і цілеспрямованість, творчу активність і самостійність, здатність відстоювати свої погляди і переконання, щоб потім не втратити себе як особистість, адаптуючись до умов плинного життя. Наприклад в організації навчально-виховного процесу з математики значний час відводиться розв’язуванню задач, оскільки вони є і метою і засобом навчання та математичного розвитку учня. Плануючи уроки, потрібно враховувати, що теоретичний матеріал учні повинні усвідомити і засвоїти переважно в процесі розв’язування задач. Необхідно озброювати учнів теоретичними знаннями про математичні задачі, формувати узагальнені методи і прийоми їх розв’язування, а також структуру діяльності щодо їх розв’язування. Потрібно надавати великого значення керуванню самостійною діяльністю учнів у проблемному навчанні потрібно зважати на те, що у пошуковій діяльності активно формуються пізнавальні інтереси дітей. Шукаючи задоволення, радість подолання пізнавальних труднощів. У них виникають позитивні емоції, що стимулюють розумову діяльність. Організація пошукової роботи учнів у вирішенні проблемних завдань - процес складний і багатогранний. У ньому виникають труднощі, які гальмують формування у школярів навичок пошукових дій. Та нерідко діти не вміють самостійно розв’язувати ту чи іншу проблемну задачу. Це пояснюється насамперед недостатньою увагою деяких учителів до створення сприятливих психолого-дидактичних умов для роботи над проблемними завданнями. Річ у тім, що проблемна задача сама по собі не створює основних компонентів ситуації. Вона починає виникати, коли учні осмислюють пізнавальну трудність певної задачі. Пізнавальні труднощі викликають у дітей почуття здивування перед невідомим, бажання відкрити його для себе. Таким чином, механізм включення дітей у розв’язання проблемної задачі складається з пізнавальної потреби, на основі якої з’являється відповідна активність як засіб її задоволення і пізнавальний інтерес як мотив цієї активності. Щоб розв’язати проблемне завдання учні спочатку прагнуть застосувати набуті знання, розумові дії. Однак швидко переконуються, що цього недостатньо: потрібні нові знання, способи, дії. Завдання буде посильним лише для тих учнів, які мають досить високий рівень сформованості знань. Деякі пошукові задачі корисно пропонувати учням для усного розв’язання наприкінці або на початку уроку. Складність цих задач зумовлюється не стільки математичним змістом, скільки незвичністю математичної ситуації. Серед них мають бути також задачі на кмітливість, які пробуджують в учнів «смак» до розумової діяльності. У всіх випадках потрібно намагатись максимально стимулювати мислення учнів, підводити їх до необхідності зіставляти, класифікувати, узагальнювати, конкретизувати, критично ставитись до тверджень та їх формулювань. Важливу роль відіграє фронтальна робота з невідомих питань спрямовую мислення учнів у потрібне русло. Учні знайомляться з різними способами розв’язання, співставляють їх зі своїми, своєчасно виявляють помилки, отримують зразки міркувань. Пропонуючи пошукові задачі вчитель повинен бути особливо уважним: окремі школярі, які не впораються з ними, можуть втратити віру у власні сили. З такими учнями потрібна індивідуальна робота, яка дозволяє вчителю з’ясувати ускладнення, які виникають при розв’язанні задач, та намітити шляхи для усунення цих ускладнень. У такому разі задачу можна поділити на простіші задачі, але не треба з цим поспішати, бо невідомі запитання або занадто повні роз’яснення вчителя заважають творчості та самостійності. Отже, для оптимального розвитку творчих здібностей учня потрібно створити і оптимальні умови. Для цього слід: • підтримувати здатність дитини до творчості і висловлювати співчуття при невдачах; • уникати негативного оцінювання творчих ідей дитини; • терпляче сприймати найдивовижніші її ідеї, уважно ставитись до будь-яких запитань дитини. Корисна є і така порода - не вимагайте від учнів розв’язання всіх задач. Нехай кожний розв’яже стільки, скільки зможе і лише ті, які для нього будуть цікавими. Не рекомендується давати додому пошукові задачі тільки окремим, добре встигаючим учням - нехай всі учні спробують свої сили і повірять у власні можливості. Щоб розвивати творчі здібності учнів, їх поступово, але систематично слід залучати до самостійної пізнавальної діяльності. Для забезпечення якісної співпраці між учнями та вчителем традиційного уроку недостатньо. Тому треба використовувати нестандартні уроки. Учнівські конференції, як правило, є підсумком великої і тривалої пошуково-дослідницької роботи значної групи учнів над певною проблемою і вимагають опрацювання значної кількості джерел. Важливим є виробити в школярів уміння порівнювати висвітлення одних і тих самих питань у різних джерелах, знаходити відмінності, зіставляти різні точки зору з принципових питань, формулювати й відстоювати власну думку. Дуже корисним видом навчальних завдань є самостійне складання учнями математичних задач, яке дає можливість краще засвоїти самі задачі, їх структуру та механізм розв’язання. Таким чином, організація пошукової діяльності учнів дає їм можливість самостійно працювати на уроці, розвиває креативне мислення, вдосконалює систему теоретичних знань, практичних вмінь та навичок. Тому я вважаю своїм обов’язком на своїх уроках не епізодично використовувати вказаний метод на уроках математики, а включати в систему викладання. Якщо цей метод стане складовою частиною конкретної серії уроків, це допоможе вчителю якісно виконати навчальну програму. Способи організації пошуково-дослідницької діяльності мають забезпечувати інтимно-особистісне спілкування в колі референтних осіб і відповідати основним критеріям суспільно-корисної діяльності. У цьому віці значно зростає роль мотивів, пов’язаних з потребою в досягненнях, доланням зовнішніх перешкод у діяльності. Самостійними стійкими особистісними чинниками мотивації пошуково-дослідницької діяльності є усвідомлення власних здібностей, наполегливість, самостійність, проекція в майбутнє (профорієнтація) і реалістичність. Додатковим мотивуючим чинником може виступати позитивне вирішення проблеми, спілкування в процесі діяльності з іншими людьми. Прагнучи не лише надавати учням необхідні знання, а й сприяти їх творчому розвитку, формуванню стійкого інтересу, педагоги мають застосовувати різні (але відповідні дидактичній меті) види навчальної діяльності учнів. Мотивація школярів обумовлена емоційно-почуттєвим сприйняттям, інтересом до предмета дослідження та вибором майбутньої професії. Учню складно „тримати далеку ціль” , він потребує постійного підкріплення мотивів своєї пошукової діяльності і має усвідомлювати практичну значущість своєї роботи на кожному етапі. Дослідницька діяльність школярів на всіх її етапах відбувається при безпосередній участі та підтримці вчителя і потребує постійного спонукання та заохочення. Сприяти формуванню внутрішньої (пізнавальної) мотивації школярів до дослідницької діяльності на кожному із етапів можна шляхом її емоційного насичення. Провідна роль у цьому процесі належить педагогу. Схематично цей процес розвитку мотивації можна зобразити так: значення (зміст) + емоції (підкріплення)= мотивація. Організуючі пошуково-дослідницьку діяльність школярів, слід зважати на їх вікові особливості, зокрема потребу в спілкуванні, самоствердженні, самостійності. Важливим є створення таких умов, за яких би кожен учень бачив результати своєї діяльності, відчував її значущість, отримував задоволення від процесу діяльності. Цьому мають сприяти всі заходи дослідницького спрямування. Отже, збагачення мотивації до дослідницької діяльності, як різновиду навчально-творчої, є вагомим чинником у розвитку й збагаченні мотиваційної сфери школярів, сприяє формуванню та розвитку творчих здібностей, їх самоствердженню та само актуалізації.